Цей розділ про закони Швеції та про те, як працюють поліція, прокуратура і суди.
Основні закони
Grundlag (основний закон) особливо складно змінити. У Швеції є 4 основні закони. Це regeringsformen (Акт про форму правління), tryckfrihetsförordningen (Акт про свободу друку), yttrandefrihetsgrundlagen (Основний закон про свободу слова) і successionsordningen (Акт про престолонаслідування).
Згідно з regeringsformen, уся публічна влада походить від народу. Riksdagen (риксдаг, парламент Швеції) ухвалює закони, а regeringen (уряд) керує країною. Regeringsformen також захищає основні свободи і права громадян. Публічну владу потрібно здійснювати так, щоб поважалися рівна цінність, свобода і гідність кожної людини.
Інші основні закони
Tryckfrihetsförordningen дозволяє всім вільно видавати книги і газети. Yttrandefrihetsgrundlagen захищає свободу висловлювати свою думку, наприклад на радіо і телебаченні. Той, хто живе у Швеції, також може вступати до об'єднань, створювати нові об'єднання і проводити демонстрації.
Але свобода слова має межі. Наклеп, тобто поширення відомостей, які можуть змусити інших зневажливо ставитися до когось, є злочином. Hets mot folkgrupp (підбурювання проти групи населення, тобто погрози або зневага щодо певної групи) і злочини на ґрунті ненависті також заборонені. Секретну інформацію про оборону також не можна поширювати, оскільки це може зашкодити безпеці Швеції.
Останнім основним законом є successionsordningen. Він визначає, хто стане наступним королем або королевою.
Право вільного доступу до природи
Право вільно пересуватися на природі називають allemansrätten (правом вільного доступу до природи). Воно дуже давнє і захищене в regeringsformen. Це право діє також на землі, яка належить іншій особі. Ви можете збирати ягоди, гриби і квіти, а також ходити, їздити на велосипеді, веслувати, розбивати намет і розпалювати вогнище.
Але природі не можна завдавати шкоди, а власника землі не можна турбувати. Не ходіть через поля фермера чи чужі сади і не смітіть. Деякі рідкісні рослини захищені законом, і їх не можна збирати.
Система правосуддя
Rättsväsendet (системою правосуддя) називають відомства, які працюють у сфері права і правосуддя. Поліція працює над запобіганням і розслідуванням злочинів. Прокурор в Åklagarmyndigheten (Прокуратурі Швеції) вирішує, чи потрібно судити підозрювану особу в суді.
Суд розглядає докази і може потім призначити покарання. Це може бути, наприклад, ув'язнення або штраф (гроші, які потрібно сплатити). Суд може також виправдати особу, і тоді її не засуджують.
Brottsoffermyndigheten (Управління у справах жертв злочинів) підтримує тих, хто постраждав від злочину. Kriminalvården (Служба виконання покарань) відповідає за в'язниці. Вона також стежить за тим, щоб засуджений відбував, тобто виконував, своє покарання.
Правова захищеність і суди
Закон повинен діяти однаково для всіх, і кожен повинен отримати справедливий судовий розгляд: це і є rättssäkerhet (правова захищеність). Докази потрібно ретельно перевірити, перш ніж когось засудять. Суди є незалежними, і ні regeringen, ні riksdagen не можуть вирішувати, як їм судити. Якщо людина вважає вирок неправильним, вона може оскаржити його у вищому суді.
Усі вважаються невинними, доки суд не визнає їх винними у злочині. Суди також вирішують спори, наприклад коли батьки не погоджуються щодо опіки, тобто відповідальності за дітей. Такі справи називають цивільними справами.
Суди існують на 3 рівнях. І кримінальні, і цивільні справи спочатку розглядають у tingsrätt (районному суді). Справи, які оскаржують, розглядає далі hovrätt (апеляційний суд). На найвищому рівні перебуває Högsta domstolen, HD (Верховний суд), який розглядає лише деякі важливі справи.
Поліція і розслідування злочинів
Громадяни Швеції отримують паспорт і національну id-картку в поліції. Якщо хтось хоче організувати демонстрацію, саме поліція надає дозвіл.
Розслідування злочину складається з кількох етапів. Спочатку потерпілий від злочину подає заяву до поліції. Потім поліція проводить допити, тобто ставить питання про те, що сталося. Під час досудового розслідування поліція шукає докази і вислуховує свідків.
Поліція може затримати особу, яку сильно підозрює. Рішення про подальше тримання під вартою потім ухвалює прокурор. Це означає, що особу тримають під вартою щонайбільше 72 години. Якщо з'являються нові докази, суд може ухвалити рішення про взяття під варту на довший строк. Це означає, що особу тримають під вартою протягом тривалішого часу.
Судовий розгляд і покарання
Коли розслідування завершене, прокурор вирішує, чи передавати справу до суду. Саме прокурор повинен довести, що підсудний, тобто той, кого звинувачують, винний. Підсудний може скористатися допомогою адвоката, який може заперечувати прокурору і подавати інші докази. Вислухавши обидві сторони, суддя вирішує, чи буде підсудного засуджено, чи виправдано.
У винесенні рішень у tingsrätten беруть участь nämndemän (народні засідателі). Народний засідатель представляє громадськість і забезпечує прозорість, тобто дає змогу звичайним людям бачити, як працює суд. Народних засідателів обирає kommunfullmäktige за пропозицією політичних партій.
Як правило, за злочин можна бути засудженим з 15 років, і цю межу називають straffmyndighetsålder (вік кримінальної відповідальності). Із 10 вересня 2026 року 14-річного можна засудити, якщо мінімальне покарання становить щонайменше 4 роки ув'язнення. Якщо злочин скоює молодша дитина, соціальна служба вирішує, що робити. Той, кого засуджено за злочин, потрапляє до belastningsregistret (реєстру судимостей). Пізніше цей реєстр може стати перешкодою під час пошуку роботи, отримання водійських прав або громадянства.